suvij's reviews
298 reviews

Добірка ескізів, альтернативних варіантів та улюблених сторінок Міньйоли.

Я в захваті.
Науково-фантастична історія, дуже живо намальована.
Є майбутнє, вдосконалені люди, корпорації і злидарі, міжпланетні мандрівки, і навіть книжки!
Продовження англійською я ще не бачив, але якщо побачу, читатиму.

Класний альбом, після якого хочеться щось поміняти в житті, але не все.

Дуже експресивна історія з альтернативних життів Бетмена.
Не пародія, але й без оскомини від епічної серйозності (часто притаманної Б.). Можливо, тому, що тут не розжовується роздвоєність головного героя через її відсутність.
Малюнок не переважає над сюжетом, але він дуже виразний, від нього не вийде абстрагуватись.
Ім'я одного з антагоністів довелось озвучити гуглом, щоби зрозуміти, як же воно може звучати.
Мені дуже сподобалось.

Я щойно дочитав останні авторські коментарі і не здатний написати щось розумніше за те, що я в повному захваті. Сюжети першого тому було використано в геніальній екранізації 1995 року, де все виглядає «серйознішим». А тут багато суто мангових візуальних елементів. Динаміка теж зовсім інша.
Бато душка, Тоґуса ньюб. Сцена з медсестричками, як можна дізнатись із коментарів — не лише поклик серця, а й детермінований технологіями підробіток ))

Сподіваюсь ще перечитати кілька разів.

Я почав читати п’єсу в лікарняній черзі, бо здається, кращого місця для таких текстів не знайти. І у серці відгукнулось усе знайоме, так, наче натрапив на якусь коробочку з бабусиними ґудзиками, яка так подобалася в дитинстві.

Казка про пригоди студента-іноземця, схожа місцями на фентезійну версію Криптономікона, з хорошим ритмом і м’яким гумором.
Гарна відпочинкова книжка.

Ця книжка народилась десь у видавничих надрах. А що колонок тоді було менше, значну її частину складають різні передмови.
Основні тези повторюються, деталі різняться.

Що, на думку Бредбері, повинен робити автор перші пару десятків років:
щодня читати поезію (ТАК!);
щодня писати по тисячі слів —
так, щоби наприкінці тижня було готове оповідання.

Він розповідає, як складав списки з темами-словами-назвами, а потім рухався далі через асоціації до персонажів і сюжетів.

Бредбері, мабуть, припала б до душі ідея нанораймо: не один раз він розповідає, що частину текстів писав інтенсивно, а частину дуже інтенсивно.

Останній розділ складають вірші про творчість. Я прочитав, і основна їх цінність у авторстві.

Можу сказати, що це чудовий подарунок фанатам Бредбері. І ще там дуже толкові поради.

Кумедна штука! Тінтін зі своїм песиком спішить потрапити в скруту, щоби вибратись із неї. Не знаю, як піде далі, але перша історія потішна. І антирадянська.