- Так - як ви себе почуваєте?
- Знаєте, - кажу, - я себе почуваю як ріка.
- Як ріка?
- Так, як ріка, що тече проти власної течії.

Дуже меланхолійний твір зображений через думки скалічених девʼятнадцятирічних хлопчаків які на жодній зі сторінок не зображені у тверезому стані. Чітко зображена посткомуністична розруха у країні. Роздуми про життя, пошук винних та зневіра.

...тому що якщо його - цього хорошого - не було раніше, то чому воно мало б зʼявитись у майбутньому, скажіть мені, чому? Його там просто не може бути, ми просто просуваємось собі навпомацки, як електричні скати під водою, навіть не вірячи, що нам справді кудись потрібно просуватись.

Не можу сказати що сюжет або персонажі мені цікаві, але пан Сергій Жадан пише як боженька і своїм літературним стилем дуже затягує, і хоч деякі моменти мені було читати неприємно, я просто не могла відірватись.

...радість і спокій тримаються саме на великому логічному поєднанні тисячі нікому не потрібних, аномальних шизофреничних штук, які, сполучившись у щось єдине, дають тобі, врешті-решт, повне уявлення про те, що таке щастя, що таке життя, і головне - що таке смерть.

Не можу оминути комедійні фрагменти, які дійсно варті уваги. Із найкращого це "хор монгольских міліціонерів степана галябарди".

Жадан 10000000/5 ⭐️
Депеш Мод 4/5 ⭐️