Той випадок, коли спочатку було невідому кількість разів переглянуто екранізацію за участю Залізного Арні, потім рімейк екранізації (але один раз), а ще за пару років очі нарешті дійшли.

Хороше оповідання. З якогось часу я зовсім інакше дивлюсь на подібну фантастику — на Місяці існує життя, Марс колонізовано, а в коропорації, яка генерує псевдо-спогади, працюють звичайні шарлатани, які в ролі предметних доказів ерзац-спогадів пропонують відверте барахло. Тепер я впевнений, що так і має бути — люди залишаться людьми навіть тоді, коли Марс буде колонізовано.

Інше питання, яке Дік перевертає догори дригом — це чудесне перетворення звичайної людини на людину-павука героя. Звичний хід передбачає утілену посередність, втім, готову до оновленного існування. А чи може незвичайна людина жити пересічним життям?

Охоче перечитаю при нагоді.