Читав і дочитав, шкода, на ретельний відгук нема часу.
Якщо коротко, на початку все смішніше, бо все, що можна довести до абсурду, доводиться із зовсім не абсурдною ретельністю.
Олег Шинкаренко—ретельний автор, у цьому йому не відмовиш.

Найсмішніший для мене епізод—це коли провідник заходить у купе запропонувати «пресу», бо я маю відповідний досвід. Але потім це відчуття свіжості абсурду затирається від накопичення.

Захотілося прочитати пару нових і перечитати пару старих після цієї—хороший результат.

Чому 4? Бо 3 за відповідність очікуванням + 1 за бажання прочитати ще й наступну книжку автора.