Це був глянцевий журнал, серіал, блокбастер свого часу, що породив цілу низку екранізацій та безліч перевидань. Сподіваюсь, нові екранізації попереду.
Крім сюжету, який можна редукувати до слова «помста», цю книжку можна назвати своєрідною енциклопедією уявлень про розкіш, туризм, театр, звичаї багатих людей свого часу. Більшість читачів, які до сьогодні прочитали роман, ніколи не бували коло Колізея вночі, не давали літніх балів і не брали участі в дуелях. І так далі, далі…

З книжки можна винести безліч цікавих і корисних висновків, наприклад про те, що алкоголь, особливо у великих кількостях, це погано, а гашиш, якщо він у вас є — це добре. Що наші уявлення про Схід як край загадок і див, не змінилася з того часу. А ставлення до романтичних стосунків — навпаки, змінилося. Що читати про позитивних персонажів дуже нудно. Що тільки дочка багатих батьків могла принаймні дозволити собі помріяти про артистичне життя поруч із жінкою (а не чоловіком).

А можно просто насолоджуватись історією, яку Дюма із короткої архівної замітки (у графа був історичний прототип!) перетворив у епос із шести частин, які нечасто вдається запхати до одного друкованого тому.