ця книжка показує рік життя елсі портер-росс, яка втратила чоловіка (бена росса) після півроку їхніх стосунків та 9 днів шлюбу. місяці їхніх стосунків перемежовуються з місяцями її переживання втрати, зрештою – відновлення. 

спостерігати за втратою когось, кого ти не знаєш – майже безболісно, це скоріше ніяк, ніж якось впливає на тебе. але дізнаватися, взрощувати в собі прив’язаність до людини і фоново розуміти, що її вже немає в теперішньому таймлайні, просто потрошку руйнує. дуже підсилюється ефект втрати, коли спостерігаєш за живим персонажем. до кінця твору можна забути репліки живого персонажа, який в кінці помре, але забути репліки ще живого персонажа, який вже помер на початку, особливо репліки про майбутнє – нереально. 

щодо теми, вона про відновлення, я думаю? про способи впоратися з горем, впоратися з собою перш за все. з тим, що наче зі звільненням квартири від речей померлого здається наче прибираєш цю людину зі свого життя і подумки; з тим, що не дозволяєш собі відчувати будь-що крім страждання, бо здається, наче з маленькою посмішкою зітреться твоє кохання до цієї людини. це про стосунки з батьками, з батьками партнера, про друзів. so I really recommend this book and I’ll tell about it to everyone who’ll listen to me