нудьга.
дочитала її суто з дослідницького інтересу - раптом колись знадобиться.
але справді, нудьга смертна. неймовірно надумане й нелогічне.
і нараторка, чорт, якийсь андроїд, а не жінка. закохана панянка двадцяти восьми приблизно років, яка примудряється думати про свого чоловіка тільки тоді, коли він є, а решту часу - суто про революцію. він узагалі з закоханими панянками спілкувався, перш ніж це написати?
добре, що сюжет завершується після першого повстання (але з передмови ясно, що буде ще друге - і ще багато, але то вже інша історія. цікаво, лондон був перший, хто вигадав хід із перед- чи післямовою з точки зору подоланої антиутопії?), бо такого самого штучного опису другого повстання я би вже не витримала.