Написано добре, але про якусь хуйню.

У тексті відчувається вплив російської, ніби деякі фрази перекладені калькою. Дивне відчуття, коли спочатку читаєш слово «фотель», а недалеко від нього — «парадне».

З роздумів Якова про дитячу психологію видно, що він людина розумна та навіть спроможна на співчуття. Але до жінок ставлення дуже паскудне: вони мають одноосібно слідкувати, щоби не завагітніти, вони нездатні бути гарними матерями, вони мають прихильно відповідати на залицяння будь-якого довбойоба.

Яків незалежно від свого вибору залишився в кінці мудаком, але подається це так, ніби він трагічно втратив кохання свого життя. Пхе!