[see further for english review] 

UKR

хотілося бігти через поле всіяне жовтими чубчиками кульбабок, вдихаючи весну-літо, а тоді впасти на свіжоскошену траву, перекотитися набік і відключитися від буденного, гортаючи ці кремові сторінки. але сталося…майже так як гадалося. 

задумка створити калейдоскоп із різних доль, доль минулого і теперішнього, які переплетені чимось світлим, божественим, - безсумнівно цікава. я вагалася, чи мені чогось бракує в плані сюжету, але при такій задумці пряма лінія не створила б жаданого ефекту. проте все ж, не покидає думка що цей примірник - це чернетка, а частинки калейдоскопу - просто замальовки. або ж, якщо використовувати образ із самої…ем, гаразд, книжки - це наче кубики, де грані заповнені планом візерунку, а не продуманим, детальним, і неповерхневим розписом. усі персонажі більше схожі на архетипи, подекуди трішки крінжові, бо вже аж надто відполіровані і солодкі. переходи, чи то пак, перескоки від одного кадру до іншого часом були ледь не епілептичними, а то й смішно-наївними. саме так, наївними. для контексту: я не проти позитивних історій; та що там, мені буквально слід пройти якийсь курс позитивної бібліотерапії. все ж, часом незбалансований позитив відштовхує; добре, що ця книжка коротка, бо ще сторінок 20 і я би втратила здатність поблажливо розтягувати свій рот в усмішку. 

на мою думку, образ кульбаби можна було обіграти більш вдумливо. в більшості, ми бачимо кульбабу в її сяячому жовтому стані, в той час як інші, наприклад, “посивіння” і перенесення насінин її “парасольками” - недопрацьовані. сама-по-собі кульбабка не витягне по глибині змісту, над текстом слід працювати. що ж до теми дежа-вю, тут вона присутня лише завдяки повторенню образів/предметів, як от булочка з трояндовим повидлом, власне кульбаби, професії чи стереотипізовані риси персонажів/-ок, і так далі. через корткість цього тексту, ці символи не мають часу засісти в голові і викликати у читача відчуття дежа-вю (принаймі, я сподівалася, що це було метою цього твору). натомість, це виглядає дещо по-аматорськи і, ну, наївно. ось цей хлопчина зі старих часів любив булочки з трояндовим повидлом. а ось за 20 сторінок інший парубок теж згадує булочки з трояндовим повидлом. хотілося б більше описів цього досвіду дежа-вю, описів різних сенсорних відчуттів. 

щодо імен персонажів/-ок; більшість із них є досить незвичними для пересічного українського читача. зловила себе на думці, що якось воно “неприродньо” - але тут не знаю, чи це більше моя читацька консервативність, чи все ж імена використані трохи неорганічно. 

щодо бога - тут справді дуже багато християнських тез на кшталт “ти почуєш голос всередині себе”. я не думаю, що це проблема як така, проте можливо через загалом надто солодкий присмак цієї книги, такі тези було важко читати не піднявши скептично одну брову. 

з хорошого: мені подобається, що в українській літературі просуваються різні жанри і форми. але давайте без токінізму, а все ж критичніше обирати, що публікувати, а що варто допрацювати. мене дещо розсмішив-засмутив коментар самої авторки про те, як створилася ця книга (якщо вона все ж пройшла багато редакторських етапів то... я не знаю чи не робить це ситуацію печальнішою): 

я теж не можу сказати що авторка працювала над “Кульбабою”, але дуже хочу, щоб майбутні твори, які зароджуються в пориві натхнення опрацьовувалися і відшліфовувалися як діамант, що того заслуговує.
***
окремо можу поставити 5 зірочок за кота Плямка.
***
нова ціль: знайти кульбабовий чайок.

 
ENG
 
i longed to run through a field dotted with yellow dandelion heads, breathing in spring-summer air, and then fall onto freshly cut grass, roll to the side and disconnect from the mundane to flip through these cream-colored pages. and it happened, well, almost as imagined.

a light, bright collection of glittering snapshots of people's lives and fates, which are united by a thread of an image of a dandelion. whether this made for a good necklace - i'm not sure. i'm not sure if i'm smiling because this book pleased me, or rather from the excessive sweetness of these story fragments.

the idea to create a kaleidoscope of different destinies, destinies of past and present, intertwined with something bright, divine - is undoubtedly interesting. i wavered whether i was missing something in terms of plot, but with such a concept, a straight plotline wouldn't have created the desired effect. however, i can't shake off the thought that this copy is a draft, and the kaleidoscope pieces are mere sketches. or, if using an image from the... um, okay, a book itself - it's like cubic blocks where the faces are filled with a pattern plan rather than a thought-out, detailed, and non-superficial design. all characters seem to be simply the archetypes, sometimes slightly cringy because they're too polished and sweet. the transitions, or rather, jumps from one frame to another were sometimes nearly epileptic, if not funny-naїve. yes, naїve. for context: i'm not against positive stories; what's more, i literally need to engage in positive bibliotherapy. still, sometimes unbalanced positivity repels; it's good that this book is short because another 20 pages and i would have lost the ability to indulgently stretch my mouth into a smile.
 
in my opinion, the dandelion image could have been played with more thoughtfully. mostly, we see the dandelion in its shining yellow state, while other aspects, for example, its "graying" and seed dispersal by its "umbrellas" - are underdeveloped. the dandelion alone won't carry the depth of meaning; the text needs work. as for the déjà vu theme, it's present only through the repetition of images/objects, like the rose jam bun, dandelions themselves, professions, or stereotypical character traits, and so on. due to this text's brevity, these symbols don't have time to settle in the reader's mind and create a sense of déjà vu (at least, i hoped this was the work's purpose). instead, it looks somewhat amateurish and, well, naive. here's this boy from old times who loved rose jam buns. and here, 20 pages later, another young man also likes rose jam buns. i would have liked more descriptions of this déjà vu experience, descriptions of various sensory feelings.
 
regarding character names: most of them are quite unusual for the average ukrainian reader. i caught myself thinking it feels "unnatural" - but here i don't know if it's more my reading conservatism or if the names are used somewhat inorganically.
 
regarding god - there are really many christian theses here like "you'll hear the voice inside yourself." i don't think this is a problem as such, but perhaps due to the overall too-sweet taste of this book, such theses were hard to read without skeptically raising one eyebrow.
 
the good: i like that different genres and forms are being promoted in ukrainian literature. but let's do it without tokenism, and instead more critically choose what to publish and what needs more editing. i was somewhat amused-saddened by the author's own comment about how this book was created (if it did go through many editorial stages... i don't know if this makes the situation even sadder):
 

i also can't say that the author worked on "dandelion," but i really want future works that are born in a burst of inspiration to be faceted like a diamond that it deserves to be.
***
i could give 5 stars separately for the cat (Plyamko - the name comes of the verb plyamkaty, which means "to chaw/to munch". plyam-plyam)
***
new mission: find dandelion tea.