Це хороша серія для міжчитання, здалось мені на початку книжки. Можна розслабитися. Однак я розслабився на перших 20 сторінках, і на наступних мені стало нудно, прийшли навіть сумніви: навіщо я брався і чи не краще це все покинути?
Потім, через кілька (десятків) колізій, я раптом помітив, що повертатись до епізодів стало цікавіше. А потім і взагалі втягнувся.
Так що це випадок, коли починається за упокій, але закінчується за здравіє, принаймні, для мене.

Безумовно, читати книжку є сенс лише якщо ти в курсі, що було в попередніх серіях. Водночас нічим особливо новим автор не порадує: на третій книжці стає зрозуміло, чому декому з першої книжки здається, що цю придумку Дугласа Адамса трохи переоцінюють.

На сторінках «Життя, Всесвіту і всякої всячини» зустрічаються ті самі персонажі, часом у тих самих місцях, що й раніше, непередбачувано (що передбачувано) переміщуються по бескінечності. Все відбувається і ніщо не міняється.
Трохи менше Марвіна, і це добре: він здатен нагнати нудьги, яку часом не підсилу розігнати решті персонажів.