Якось дивно, але автор зазначеного видання — не автор тексту. А скоріше голова авторського колективу. Втім, всі деталі зазначено у виданні.
Джон Малуф придбав на аукціоні частину фотоархіву та особисті речі Вівьєн Майер — жінки, що протягом життя фотографувала щонайменше як затятий аматор (а сучасні галеристи та колекціонери кажуть, як професіонал), але ніколи не робила спроб вдатися до фотокар’єри. Її знаменитість почалася з середини двотисячних, посмертно, коли сама історія фотографині (досить пересічна) поставила під питання наявні класифікації.
Знімки Вівьєн Майер (книжка це текст і альбом) не назвеш «творчістю аутсайдера» — це хороша, цікава, з історією і композицією вулична фотографія. Однак чи хотіла б Майєр цієї слави? Виставок? Публікацій? Чи це лише жага кураторів? Ясно, що нині без коментаря будь-яке мистецтво не мистецтво (і навпаки), але знімкам-то що?

Треба сказати, що біографи зібрали досить багато інформації, як щодо людини, котра не мала публічного життя (та екаунтів у соцмережах). Однак багато деталей, важливих для розуміння творчого спадку Вівьєн Майер, залишаються в межах припущень. Разом із тим, що ми отримали все висловлювання повністю, без процесу, одразу повним зібранням, ця неможливість повного витлумачення додає напруги всій цій історії —
про жінку з фотоапаратом.