Donna Flor è, a conti fatti, una donna molto fortunata; magari non subito con quella madre da incubo e non dopo, sposata con Vadinho che è capace di portarla dall'estasi della passione al dolore più cocente tra tradimenti ed estorsioni, ma poi arriva Teodoro il farmacista.
Con questo nuovo matrimonio Flor troverà faticosamente un equilibrio, aiutata in questo dal fantasma di Vadinho e tra un amante passionale, anche se ectoplasma, e un marito meraviglioso chi sta meglio di lei?
Romanzo divertente, scritto come solo i sudamericani sanno fare, con quella modalità che sembra tu possa mordere il libro e trovarlo anche saporito. Suoni, odori e colori di una Bahia magica e piena di personaggi indimenticabili che viene voglia di andarci!

Having had a husband who was both a gambler and a drunk, I didn't enjoy this book as much as I might have. Amado is certainly very entertaining with his laughing at everybody from the charming Vidinho to his poor desperate wife to the acerbic mother, and everybody else with their double standards, and he has a lovely way with language.

Little tough to get into and the story seemed to drag a bit. Great concept and lots of lessons about love and life.

I was so looking forward to this book. While I enjoyed the story, the 600 pages of it was just too much.

700+ сторінок, які розказують про важливість:
- сексуального виховання,
- відвертості,
- чіткої артикуляції та обговорення власних почуттів та фізичних потреб із близькою людиною.
А також про те, що кожне, навіть невеличке селище, яке хоче, аби у ньому жили щасливі, здорові та веселі люди, обов'язково має десь поставити кіоск інтим-шопу

Ну добре, пожартували та й годі. Насправді, це ще один закритий мій давній гештальт, з якого нарешті не дме.

Книжка-бразильський карнавал, який завжди із тобою. Яскравий, повнокровний, і аж занадто перенасичений героями, які не припиняють ритмічні рухи сторінками туди-сюди. Кохаються, сваряться, миряться, співають, грають у рулетку, знов кохаються, знов сваряться, обмінюються рецептами обідніх страв та заклинань для місцевих божків та підбожків. Книжка, у якій просто живеш.

Якби сцену із тим, як Флор згадує пестощі свого чоловіка у перемішку із надиктовкою кулінарного рецепту, написав не Жоржі Амаду фігзна вже коли, а який-небудь сучасний український письменник, то його б обов'язково включили у номінацію на "Золотий хрін". Шкода, що вже явно не вийде провернути таку собі підступну провокацію адже цей роман хріно-жюрі явно читало й не раз, і навіть якщо знайдеться достатньо авантюрний автор, який би зголосився копіпейстнути у свій роман цю сцену, його б викрили і досить швидко.

Окрема палка подяка Видавництво Старого Лева за якість книги. На мене підозріло косились у транспорті, коли я її щоразу нюхала на кожному розвороті і гладила. Це справжня норкоманія, знаю, але не могла зупинитися

The trials of married life as seen through the empathetic lens of Brazilian Nordestino life in the 1960s. Amado's folkloric view of Brazil can often feel reductive but also has such sincerity to it. With such a wide cast of vibrant characters (too many for proper characterization), a genuine sense of community is built.

Amado captures many of the complexities of relationships that compel me; repressed desire, forgiveness in the face of grave injustice, negotiating living spaces, social pressure, etc. It's a literal battle between the rational and emotional minds, resolved in the synthesis of the two. My principal gripe with Amado's storytelling is his insistence on lingering on the least compelling aspects of his world. This includes a flood of fictional name dropping and repeating events to demonstrate a character's motivations with nothing gained for the reader. As a result, certain sections become a slog of vapid prose which unnecessarily extends a potentially great narrative into a 500+ page mediocrity. Amado struggles to reconcile his worldbuilding (which ambitiously seeks to incorporate all aspects of Brazilian life) with the intimate storytelling prowess he clearly possesses.

Still, I enjoyed diving into Amado's Brazil and I hope to engage more with Brazilian literature and film in 2022. Speaking of which, I will try to track down a copy of the film adaptation which seems to focus on the most fascinating area of the novel: Dona Flor eliminating her repression by unifying her two marriages.

I definitely hurt my enjoyment by stretching this reading out over an embarrassing several months but powering through the last section in a day has invigorated my joy for reading (and influenced me to join this site). I briefly considered doing star ratings ala Letterboxd but I think that would give me an aneurysm based on the absurd amount of time I've devoted to assigning ratings on that site.